Адвокат із СЗЧ у Львові

Статті 407 та 408 Кримінального кодексу України регулюють питання військових злочинів, пов'язаних із самовільним залишенням військової частини або місця служби, але мають різний характер і ступінь суспільної небезпеки.

По суті, головна різниця між статтями 407 та 408 Кримінального кодексу України полягає в намірах військовослужбовця та характері його дій. Якщо особа тимчасово відсутня без наміру ухилитися від служби назавжди, її дії кваліфікуються за статтею 407 як самовільне залишення. Якщо ж метою є повне ухилення від військової служби (дезертирство), тоді застосовується стаття 408, яка передбачає більш суворе покарання. Розуміння цієї різниці є важливим для правильної кваліфікації дій та забезпечення справедливого судового розгляду.

Самовільне залишення військової частини або місця служби без належного дозволу є правопорушенням, передбаченим статтею 407 та 408 Кримінального кодексу України. Проте законодавство та судова практика визнають, що в окремих випадках військовослужбовець може мати поважні причини для таких дій. Ці обставини можуть бути враховані при розгляді справи та вплинути на рішення суду щодо відповідальності.

Можливі поважні причини:

1. Сімейні обставини надзвичайного характеру:

   • Тяжка хвороба або смерть близького родича. Якщо член сім'ї військовослужбовця (батьки, дружина, діти) серйозно захворів або помер, і його присутність є необхідною для надання допомоги або організації похорону.
   • Нещасні випадки в родині. Ситуації, коли близькі потрапили в аварію або стали жертвами стихійного лиха.

2. Стан здоров'я військовослужбовця:

   • Раптове погіршення здоров'я. Якщо військовослужбовець потребує негайної медичної допомоги, яку неможливо отримати у військовій частині.
   • Психологічні розлади. Сильний стрес, депресія або інші психічні стани, що потребують негайного втручання фахівців.

3. Непередбачені надзвичайні ситуації:

   • Стихійні лиха. Повінь, пожежа, землетрус або інше лихо, яке загрожує майну або життю військовослужбовця чи його родини.
   • Техногенні катастрофи. Аварії на підприємствах, внаслідок яких необхідна присутність військовослужбовця для захисту сім'ї чи майна.

4. Протиправні дії в частині:

   • Знущання або насильство з боку командування чи колег. Якщо військовослужбовець став жертвою дідівщини, булінгу або інших незаконних дій, і не отримав належного захисту після звернення до компетентних органів.
   • Незаконні накази. Отримання наказів, виконання яких суперечить законодавству або загрожує життю та здоров'ю без належних підстав.

5. Відсутність можливості отримати офіційний дозвіл:

   • Невідкладність ситуації. Коли обставини вимагають негайних дій, а звернутися за дозволом до командування неможливо через його відсутність або інші причини.
   • Перешкоди в комунікації. Відсутність зв'язку або інших засобів повідомити про причини відсутності.

Важливі аспекти:

• Доказова база. Військовослужбовець повинен мати докази поважних причин: медичні довідки, свідоцтва про смерть, офіційні документи про стихійне лихо, свідчення свідків тощо.
• Тривалість відсутності. Чим менший термін самовільної відсутності, тим більше шансів на врахування поважних причин судом.
• Поведінка після повернення. Добровільне повернення до частини та повідомлення про причини відсутності свідчать про відсутність умислу ухилитися від служби.

Наявність поважних причин не гарантує автоматичного звільнення від відповідальності, але може суттєво пом'якшити покарання або навіть призвести до закриття справи. Кожен випадок розглядається індивідуально, і суд враховує всі обставини, що можуть вплинути на рішення. Тому важливо своєчасно звернутися до кваліфікованого військового адвоката, який допоможе зібрати необхідні докази, правильно оформити документи та ефективно захистити ваші права та інтереси в суді.

Військовослужбовець, обвинувачений у дезертирстві, має низку прав, гарантованих Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК) та іншими законодавчими актами. Ці права спрямовані на забезпечення справедливого та законного розгляду справи, а також захисту від можливих порушень з боку правоохоронних органів.

Основні права військовослужбовця під час слідства та судового розгляду:

1. Право на захист: Військовослужбовець має право залучити захисника з моменту затримання або повідомлення про підозру. Він може обрати адвоката самостійно або скористатися послугами захисника, наданого державою. Захисник має право бути присутнім під час допитів, слідчих дій та судового розгляду, що забезпечує професійний юридичний супровід.

2. Право знати суть обвинувачення: Обвинувачений має право бути своєчасно та детально проінформованим про суть та підстави висунутого обвинувачення. Він повинен отримати копію повідомлення про підозру, обвинувальний акт та інші процесуальні документи, що дозволяє йому розуміти, в чому його звинувачують, і готуватися до захисту.

3. Право не свідчити проти себе та своїх близьких: Військовослужбовець має право відмовитися від надання свідчень або пояснень щодо висунутого обвинувачення. Ніхто не може змусити його свідчити проти себе чи своїх родичів. Це право є однією з гарантій проти можливого тиску або примусу з боку слідства.

4. Право на презумпцію невинуватості:  Підсудний вважається невинуватим, доки його вина не буде доведена в законному порядку та встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Усі сумніви щодо доведеності вини трактуються на його користь.

5. Право на справедливий судовий розгляд: Обвинувачений має право на публічний, справедливий та неупереджений судовий розгляд, проведений незалежним та безстороннім судом. Він може заявляти клопотання, відводи, подавати докази, опитувати свідків та експертів, що забезпечує активну участь у процесі захисту своїх прав.

6. Право на ознайомлення з матеріалами справи: Після завершення досудового розслідування військовослужбовець та його захисник мають право ознайомитися з усіма матеріалами кримінального провадження. Це дає можливість підготуватися до захисту, оцінити докази обвинувачення та підготувати власні аргументи.

7. Право на оскарження процесуальних рішень та дій: Обвинувачений має право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або суду, якщо вважає, що вони порушують його права або законні інтереси. Це може бути скарга на незаконне затримання, обшук, вилучення майна або інші процесуальні дії.

8. Право на допомогу перекладача: Якщо військовослужбовець не володіє державною мовою або має труднощі з розумінням, він має право на безоплатну допомогу перекладача під час слідства та судового розгляду.

9. Право на медичну допомогу: Під час тримання під вартою або затримання обвинувачений має право на належні умови утримання та медичну допомогу в разі необхідності. Це включає доступ до лікарів, медикаментів та інших медичних послуг.

10. Право на конфіденційність спілкування із захисником: Спілкування між обвинуваченим та його адвокатом є конфіденційним і не підлягає розголошенню. Це гарантує можливість відкрито обговорювати стратегію захисту без побоювань щодо використання цієї інформації проти нього.

Важливість реалізації прав військовослужбовця:

Дотримання цих прав є критично важливим для забезпечення законності та справедливості кримінального процесу. Порушення прав обвинуваченого може стати підставою для визнання доказів недопустимими або навіть для закриття кримінального провадження. Тому військовослужбовцю рекомендується активно користуватися своїми правами та не зволікати зі зверненням до кваліфікованого військового адвоката.

Роль військового адвоката:

Адвокат допоможе:

• Роз'яснити права та обов'язки військовослужбовця в процесі.
• Забезпечити ефективний захист, збираючи та подаючи докази на користь обвинуваченого.
• Оскаржувати незаконні дії або рішення слідчих органів.
• Представляти інтереси клієнта в суді, використовуючи професійні знання та досвід.

Військовослужбовець, обвинувачений у дезертирстві, не повинен залишатися наодинці зі своїми проблемами. Знання та активне використання своїх прав, а також професійна юридична підтримка, є ключовими елементами захисту від неправомірного переслідування та забезпечення справедливого розгляду справи. Це допоможе мінімізувати можливі негативні наслідки та відстояти свої права та гідність.

У випадках дезертирства в умовах особливого періоду або воєнного стану законодавство України передбачає більш суворі покарання. Проте пом'якшення покарання можливе, якщо суд врахує обставини, що пом'якшують вину військовослужбовця. До таких обставин можуть належати щире каяття, важкий стан здоров'я, складні сімейні обставини або інші фактори, які можуть вплинути на рішення суду. Остаточне рішення про ступінь покарання приймається судом з урахуванням всіх деталей конкретної справи.

Щоб довести у суді відсутність умислу ухилитися від військової служби, необхідно переконливо показати, що ваша відсутність була вимушеною та зумовлена обставинами, які ви не могли передбачити або уникнути. Представлення доказів, таких як медичні довідки про стан здоров'я, документи про сімейні обставини чи інші підтвердження непереборних подій, допоможе обґрунтувати вашу позицію. Важливо підкреслити, що ви не мали наміру назавжди залишити службу, а після усунення причин були готові повернутися до виконання своїх обов'язків.