Адвокат зі спадкового права у Львові

Спадкові справи: прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та інше.

З юридичної точки зору успадкування – це перехід майна, пов'язаних з ним прав та обов'язків від померлої особи до спадкоємців, встановлених законом або волею спадкодавця. Справи щодо прийняття спадщини або відмови від неї входять до компетенції адвоката зі спадкового права.

Вузькопрофільний фахівець добре знає вимоги законодавства та допоможе відстояти законні інтереси спадкоємців. У справі не обов'язково присутня суперечка, просто процедура наслідування дуже складна і потребує великої кількості документів. Іноді спадкоємці банально пропускають встановлений законом шестимісячний термін прийняття спадщини, у справі відсутній заповіт та інші важливі документи.

За роки роботи наші юристи зі спадкових спорів добре вивчили специфіку та можуть упоратися з будь-якими складнощами. Довірте розв'язання такої важливої справи професіоналам, і ми забезпечимо належний захист вашого права на спадкове майно та надамо вам юридичну підтримку на кожному етапі процедури успадкування.

Наша компанія має багаторічний досвід у сфері правової практики, і ми пишаємося своїм професіоналізмом та високим рівнем компетенції. Приходьте до нас за юридичною допомогою у справах спадкування, і ми допоможемо вам врегулювати всі питання, пов'язані з успадкуванням майна. Забезпечимо надійний захист вашого права на спадкове майно та допоможемо вам пройти всі необхідні процедури. Віддайте перевірені справами в руки професіоналів!

Під визначенням спадкування розуміється перехід прав і обов'язків померлого громадянина іншим суб'єктам відповідно до нормами спадкового права. Спадкування є різновидом універсального правонаступництва, тобто спадок передається правонаступникам у незмінному вигляді як єдине ціле в один і той самий момент.

Термін «спадкове право» можна розглядати в об'єктивному та у суб'єктивному сенсах.

Під об’єктивним правом розуміється сукупність норм, що регулюють правовідносини щодо переходу майнових прав та обов'язків, а також немайнових прав спадкоємця до правонаступників. Це окремий інститут громадянського права, але дехто вважає, що це підгалузь.

У суб'єктивному сенсі – це право правонаступника отримання своєї частки у спадщині.

Насправді спадкові суперечки є дуже поширеним явищем. Як правило, такі суперечки вирішуються за допомогою суду.

Можна виділити 3 підгрупи:

• Суперечки щодо наявності у особи права на спадщину;
• Оскарження спадщини;
• Суперечки, що розглядаються у порядку особливого виробництва.

Прикладами першої групи можуть бути позови про поділ спадкового майна, про виділення обов'язкової частки у спадщині, тощо. Такі відносини відрізняються складністю дозволу.

До другої групи можна віднести суперечки між спадкоємцями згідно із законом та спадкоємцями за заповітом. Найпоширенішим позовом у цій категорії є позов про визнання заповіту недійсним та визнання спадкоємців негідними. Найчастіше особи, які мають право на спадщину, можуть виявитися його негідними, такий термін закріплений у законодавстві, і такими спадкоємців може визнати лише суд.

Наявність заповіту не дає спадкоємцю гарантії отримання спадщини. Дуже важливо, щоб при складанні такого документа не було допущено грубих порушень, інакше інші спадкоємці зможуть оскаржити такий заповіт.

Заповітом називають таке волевиявлення громадянина, яке стосується розпорядження його майном у разі смерті. У юридичному сенсі заповіт є одностороннім правочином.

Основними вимогами до заповіту є факти, що:

• Заповідач був цілком дієздатним громадянином;
• Заповіт написано особисто;
• Заповіт складено індивідуально;
• Реальність заповіту визначається на момент його складання.

Основний принцип складання заповіту – свобода волі. Переважно спадкування за законом має місце тоді, коли заповіту немає, або воно визначає долю лише частини спадщини.

Незважаючи на складений заповіт, згідно із законом деякі категорії громадян мають частку у спадщині в обов'язковому порядку (неповнолітні, непрацездатні діти та непрацездатний чоловік або батьки спадкодавця).

До останньої групи належать справи, пов'язані з підтвердженням своїх прав на спадщину. Цивільним процесуальним кодексом закріплено певний перелік справ, що розглядаються в особливому провадженні. Наприклад, встановлення значущих фактів отримання спадщини, оголошення суб'єкта померлим, визнання особи безвісно відсутнім тощо.

Існує три підстави, при настанні яких можливе відкриття спадщини. До них відносяться:

• Смерть громадянина (наявне свідоцтво про смерть);
• Оголошення судом про смерть громадянина;
• Встановлення у суді факту смерті.

Успадкування акцій

У спадкове майно входять і частки, і акції у будь-якому разі, якщо спадкоємець ними володів на момент смерті. У ситуаціях, коли померла особа була власником акцій, такі акції стають частиною спадщини. Зазвичай після реєстрації своїх прав на акції правонаступнику стають доступні усі відповідно права й обов'язки.

Успадкування частин

Процедура переходу часток у спадок схожа на процедуру передачі акцій у ЗАТ. Простота прийняття часток залежить від того, що закріплено у статуті суспільства. Частки можуть бути спадкоємцю як без згоди інших власників, і лише з їхнього дозволу.

Другий варіант є найпоширенішим. Це зумовлено тісними партнерськими відносинами між власниками часток. Вторгнення нової невідомої особи в організацію може завдати істотних збитків самому суспільству та іншим його власникам.

Питання дозволу чи заборони отримання частки у спадок вирішується на загальних зборах учасників. При позитивному вирішенні питання спадкоємець стає повноправним власником часток у суспільстві, а при відмові – правонаступнику виплачується сума у розмірі вартості відповідної частки, не пізніше року з моменту відмови інших учасників товариства.

Насправді нерідко виникають розбіжності у тому, скільки коштує частка спадкоємця. Її вартість має визначатися на ту дату, коли настав момент відкриття спадщини. Таким моментом є день смерті людини. Для визначення часу відкриття спадщини має значення лише день, але не година смерті громадянина.

У разі, коли спадкоємець пропустив піврічний термін прийняття спадщини, він може бути визнаним таким, що прийняв спадок тільки через суд. Позов заявником подається за місцем відкриття відповідної спадщини. Місцем відкриття спадщини, як правило, є останнє місце проживання померлого, а якщо воно невідоме, то місце, де найбільше його майна.

Позитивний результат справи можливий лише у разі, коли спадкоємець пропустив термін прийняття спадщини з поважних причин. На це дається 6 місяців із моменту, коли таких поважних причин не стало. Такий момент встановлюється судом залежно від індивідуального характеру обставин, через які пропущено термін.

До поважних причин пропуску терміну законодавець відносить такі обставини, через які спадкоємець об'єктивно було прийняти спадщину в належний термін. Прикладами причин, які може прийняти суд, є:

• Відсутність інформації у спадкоємця про смерть спадкодавця;
• Тяжка хвороба правонаступника;
• Безпорадний стан;
• Знаходження поза зоною доступу (наприклад, на морському судні).

Будь-які причини пропуску терміну мають бути доведені за допомогою документів, що підтверджують. Суд розглядає всі причини та дає індивідуальну оцінку для кожної конкретної

Адвокати нашого бюро мають великий досвід ведення спадкових справ. Ми представляємо інтереси наших клієнтів у судах, а також нотаріусів з питань ведення спадкових справ. У випадку, якщо у вас є спадкова суперечка, а також якщо вам знадобилася усна консультація з питань спадщини — зв'яжіться з нами, ми будемо раді вам допомогти.