Підстави для позбавлення батьківських прав
Питання позбавлення батьківських прав в Україні викликає глибокий громадський резонанс і стає предметом численних дискусій серед фахівців у сфері сімейного права, соціологів та психологів. Воно вважається чутливим, тому що торкається найбільш інтимних аспектів життя людини - відносин між батьками та дітьми, а також потреби дитини у безпечному та здоровому оточенні. Позбавлення батьківських прав - це не просто юридична формальність, а серйозний захід, що передбачає обмеження або припинення права батька на виховання та спілкування з дитиною. Такий захід може бути запропонований та реалізований лише тоді, коли існують вагомі підстави вважати, що інші методи захисту дитини не принесуть бажаного результату і її фізичний чи психічний добробут залишається під загрозою.
Основні підстави для позбавлення батьківських прав
Згідно зі статтею 164 Сімейного кодексу України, основними підставами для позбавлення батьківських прав є:
- Систематичне невиконання без поважних причин обов'язків щодо виховання, утримання та освіти дитини.
- Зловживання батьківськими правами.
- Погане поводження з дитиною, яке загрожує її фізичному та психічному здоров'ю.
- Злочин проти життя або здоров'я дитини.
- Вони відмовилися від дитини й подали письмову заяву про згоду на усиновлення при їх роздільному проживанні з дитиною.
Позбавлення батьківських прав відбувається лише через судовий процес. В розгляді таких справ обов'язково беруть участь прокурор та представник від органу опіки та піклування.
Якщо батьки відмовляються без серйозних причин забрати новонароджену дитину з медичного закладу або залишають її там, автоматично виникає питання про позбавлення їх батьківських прав.
У випадках, коли батьків позбавлено батьківських прав, і дитина не може бути передана на виховання другому батькові через ряд причин, суд вирішує перевести дитину під опіку органу опіки та піклування. Суд обов'язково інформує відповідний орган, який реєструє акти громадянського стану, про своє рішення, з урахуванням місця реєстрації народження дитини.
Процедура ініціювання справи щодо позбавлення батьківських прав:
Оскарження щодо позбавлення батьківських прав може бути подане одним із батьків, опікуном, піклувальником дитини, прокурором, відповідним органом опіки та піклування, комісією з питань неповнолітніх місцевої виконавчої влади, а також іншими органами чи установами, які за законом забезпечують захист прав дітей. У ситуаціях, які визначені українським законодавством, заява про позбавлення прав одного або обох батьків подається місцевими органами освіти або установою, де перебуває дитина, відповідно до місця її проживання чи перебування.
Інші установи, а також особи, які стали свідками порушень прав дитини, зобов'язані інформувати відповідні органи про ці порушення. У випадку, коли суд під час розгляду справи виявляє в діях одного або обох батьків підстави вважати, що було вчинено злочин, він зобов'язаний повідомити про це прокуратуру, аби було вирішено питання щодо ініціювання кримінального переслідування.
Консеквенції втрати батьківських прав:
Після позбавлення батьківських прав, батьки втрачають усі їхні прерогативи, що випливають з родинних зв'язків з дитиною. Так, вони не мають права на матеріальну допомогу від неї, на отримання пенсійних виплат у разі смерті дитини, а також на спадкові права за її відсутності. Також батько, який був позбавлений своїх батьківських прав, не може брати на себе роль опікуна, піклувальника чи ставати усиновлювачем. Проте, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не звільняє їх від відповідальності фінансово допомагати своїм дітям.
Взаємодія з дитиною для батьків, яким відібрали батьківські права:
На прохання таких батьків, опікун або піклувальник може дати дозвіл на взаємодію з дитиною. У випадку, коли опікун або піклувальник відмовляють, право на спілкування дитини з її батьками встановлює орган опіки та піклування, за умови, що такий контакт не завдасть шкоди інтересам дитини.
У постанові органу опіки та піклування конкретизуються умови взаємодії: час, місце та способи зустрічей з дитиною для батьків, які втратили свої права. Особливу увагу приймають до побажань дитини старше десяти років. Якщо існує розбіжність у поглядах стосовно рішення органу опіки, питання може бути вирішене через суд.
Повернення батьківських прав
Повернення батьківських прав можливе за умови, коли це відповідає інтересам дітей, і при цьому діти не є усиновленими. Таке повернення прав здійснюється виключно через судовий процес за ініціативою особи, що була позбавлена цих прав, але не раніше як за півроку після того, як рішення про позбавлення батьківських прав набуло законної сили.
Заяви про повернення батьківських прав направляються до іншого батька, опікуна чи піклувальника і вивчаються із зобов'язанням участі прокурора та представника органу опіки. При цьому важливо враховувати позицію дитини. Щоб повернути батьківські права щодо дитини, яка вже досягла 10 років, потрібна її погодженість.
Передача дитини під опіку без позбавлення батьківських прав за вирішенням суду чи органу опіки
Суд може прийняти рішення про передачу дитини під опіку органу опіки без позбавлення батьків їх прав, якщо умови, в яких перебуває дитина, є небезпечними для неї. При цьому, батьки зберігають право на спілкування з дитиною відповідно до українського законодавства.
У ситуаціях безпосередньої небезпеки для життя або здоров'я дитини, орган опіки може вирішити про термінове вилучення дитини з родини або інших осіб. В таких обставинах необхідно невідкладно інформувати прокуратуру та протягом тижня звернутися до суду з питанням щодо позбавлення батьківських прав або передачі дитини під опіку.
Процедура вилучення дітей без позбавлення батьківських прав відбувається аналогічно до процесу позбавлення цих прав. Якщо обставини, що призвели до вилучення дитини, більше не існують, суд на основі висновку органу опіки та піклування та на прохання батьків може повернути дитину назад до родини. При цьому слід враховувати думку дитини віком від десяти років.
Передача дитини під опіку за вирішенням комісії у справах неповнолітніх на рівні району чи міста
Якщо виявлено, що батьки (або один із них) ведуть неприпустимий спосіб життя, є хронічними алкоголіками чи наркозалежними, або інакше не виконують своїх обов'язків щодо дитини, через що вона опиняється в умовах ризику, комісія у справах неповнолітніх на місцевому рівні має прийняти рішення протягом трьох днів про необхідність державного захисту дитини. Це передбачає вилучення дитини від батьків та надання їй статусу без піклувальної дитини.
Вилучення дитини має відбутися не пізніше дня після прийняття такого рішення спеціальною комісією, до складу якої входять представники освітніх, внутрішніх та медичних установ на рівні району чи міста, а також інших релевантних органів.
Після прийняття рішення комісія зобов'язана інформувати прокуратуру протягом трьох днів. Дитину після вилучення слід розмістити на державне утримання згідно із законодавством. Батьки, незалежно від вилучення, зберігають право на спілкування з дитиною і повинні активно брати участь у її вихованні за планом захисту прав дитини.
За пів року після прийняття рішення комісія повинна визначити, чи слід повертати дитину до родини (якщо причини вилучення відпали) або звертатися до суду з питанням про позбавлення батьківських прав батьків (або одного з них).
Залучення органів опіки та піклування до судового розгляду спорів щодо виховання дітей
При вирішенні в суді питань, що стосуються виховання дітей, необхідно враховувати позицію органу опіки та піклування. Початок судового розгляду таких питань може відбутися лише після отримання висновку від цього органу, який містить аналіз спору та супровідні документи, що підтверджують обставини справи. Якщо суд не погоджується з думкою органу опіки та піклування, він повинен аргументовано обґрунтувати свою позицію.
Здійснення судового рішення щодо передачі чи вилучення дитини
Здійснення судового рішення про передачу чи вилучення дитини від батьків (або одного з них) або інших осіб відбувається відповідно до норм законодавства з виконавчого провадження. Якщо один із батьків чи інша особа, при якій перебуває дитина, перешкоджає реалізації судового рішення, застосовуються заходи, передбачені законом з виконавчого провадження.
Судове рішення щодо передачі чи вилучення дитини має бути виконане без затримки, якщо перебування дитини при певних особах може завдати шкоди її фізичному або психічному здоров'ю чи унеможливити виконання цього рішення. У окремих випадках, коли це диктується інтересами дитини, суд може вирішувати питання про тимчасове вилучення дитини від відповідача до прийняття кінцевого рішення. Здійснення судового вироку здійснюється відповідно до норм законодавства з виконавчого провадження.